РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ 5-КЛАСНИКІВ
В основній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник — учителі-предметники», часто — до кабінетної системи. Те, що перехід цей збігається з кінцем дитинства (досить стабільним періодом розвитку), сприяє адаптації школяра до нових учителів, нових умов.
Як свідчить практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у житті. Центральне місце посідає, по-перше, сам факт закінчення початкової школи, на чому наголошують учителі й батьки, по-друге, предметне навчання. Незважаючи на те що й раніше діти вивчали різні предмети, саме під час переходу до основної школи вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів із певною сферою знань.
Бажання добре вчитися, робити все так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися й не переживали», «раділи», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не засмучувалася», — досить сильне в п'ятикласників. Певне «розчарування» в школі, зниження інтересу до навчання, що були помітні наприкінці початкових класів, поступаються очікуванню змін, діти сподіваються, що в школі їм стане цікаво. Аналіз свідчить, що вчителі середньої школи часто не бачать різниці між п'ятикласниками й іншими учнями середньої школи і ставлять до всіх однакові вимоги. Це може ускладнювати адаптацію п'ятикласників до середньої школи. Високі вимоги найчастіше виявляються їм не під силу. Звідси — підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, нелюбов до класного керівника, плач, капризи, виникає відчуття самотності, того, що нікому з дорослих у школі вони не потрібні.
Вікові особливості дітей
Практика свідчить, що педагоги і батьки найчастіше «одорослюють» п'ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і наголошують на їхній «дитячості». Це зумовлює подвійність, суперечливість стосунків і системи вимог до школярів. Вони швидко вчаться маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.
У цей час у школярів дуже виражене емоційне ставлення до навчального предмета. Дослідження свідчать, що практично всі п'ятикласники вважають себе здібними до певного навчального предмета, часто критерієм такої оцінки є не реальна успішність із цього предмета, а суб'єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра. Тому важливо, щоб заняття викликали в десятирічного школяра позитивні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період переважно всі життєрадісні, то завдання видається ще простішим).
Проблеми, пов'язані з віковими особливостями
1. Великого значення набуває емоційний чинник у самооцінці здібностей, що взагалі характерно для цього періоду. Так відбувається домінування певних емоцій, і це зумовлює все психічне життя дитини, зокрема «роботу» психічних процесів. Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі емоції (як негативні, так і позитивні) можуть негативно впливати на психічне життя дитини, сприяти виникненню своєрідної «емоційної втоми», що виявляється в роздратуванні, капризах, скандалах, плачі.
2. Загальне позитивне ставлення до себе та уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, упевнені, що вони зможуть це зробити, але при перших труднощах кидають без особливих переживань. Стандартне пояснення цього («перестало подобатись, не хочеться, не можу») відображає, як це не дивно для дорослих, реальну причину: немає позитивного ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка в цій сфері. При цьому через переважання емоційної регуляції такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе.
Труднощі в навчанні
Розгляньмо причини труднощів у навчанні учнів 5-х класів.
1. Насамперед, ці причини пов'язані з недоліками навчальної підготовки за нормального і навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:
- значні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання;
- несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.
2. Наступна група причин пов'язана з несформованістю необхідних розумових дій і операцій — аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги і пам'яті. Відповідні причини є суто психологічними. Тому необхідна робота психолога з виявлення та усунення цих причин.
Школярі 10— 12 років дуже цікавляться способами розвитку уваги і пам'яті, оскільки спостережливість, уважність, уміння помічати деталі є тими властивостями, які вони дуже цінують у собі й інших. Це створює сприятливі можливості для спеціальних занять із розвитку й корекції уваги і пам'яті. Оскільки в житті дітей цього віку значне місце ще посідає гра, розвивати увагу спочатку краще на матеріалі й у ситуаціях, відмінних від навчальних. Добре зарекомендували себе як методи тренування й корекції уваги і пам'яті численні ігри з розвитку спостережливості («Слідопит»), зосередженості, стійкості до перешкод, зорової пам'яті, підрахунку на малюнках тощо. Усі ці ігри особливо ефективні, якщо в них є елемент змагання, що відповідає потребам дітей цього віку. Але важливо пам'ятати, що, по-перше, навички в грі виявляються при досить сильному мотиві й тому є більш вираженими, ніж у навчальній діяльності, а по-друге, перенесення сформованих таким чином навичок у навчальну ситуацію є окремим завданням. Тому необхідно поступово під час залучення школярів до заняття наближати ситуацію до навчальної, поставивши це за мету.
- Неуспішність школяра може бути пов'язана з особливостями навчальної мотивації підлітків.
- Причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки й діяльності — небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися. 10—12-річні школярі можуть виконувати досить складну роботу, долаючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Важливо організувати цю роботу так, щоб школяр зрозумів: запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, і захотів їх опанувати. Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, а й батьків, а головне — самого підлітка.
Рекомендації:
- перший місяць навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники;
- проводити оцінювання на користь дитини;
- більшість урочного матеріалу орієнтувати на повторення;
- дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні,
Висновки
Отже, центральний напрям роботи в 5-х класах — це орієнтація на вирішення завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учня,
В учня молодшої школи сформовані:
- теоретичне мислення;
- уміння вчитися, самостійно здобувати нові знання;
- адекватна самооцінка,
На основі цього в 5-му класі слід розвивати:
• абстрактне мислення;
- рефлексію власних досягнень;
- схильність до самоаналізу.
У п'ятикласників є сильна потреба в спілкуванні з однолітками, тому вони охоче залучаються до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.