Практический психолог ЭУВК№5: Котляревская Елена Александровна

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » 2020 » Декабрь » 15 » Роль сім’ї у формуванні особистості підлітка. Особливості «важкого» періоду
09:45
Роль сім’ї у формуванні особистості підлітка. Особливості «важкого» періоду

Матеріали для виступу практичного психолога на батьківських зборах 7-х класів "Роль сімї у формуванні особистості підлітка. Особливості «важкого» періоду".

7-А  17.12.2020

7-Б   15.12.2020

7-В   16.12.2020

7-Г  18.12.2020

  Розвиток  дитини  має  нерівномірний  характер. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово ( стабільні періоди), на інших – бурхливо й швидко (кризові періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів.

Для того, щоб допомогти дитині у кожен з таких періодів  та конструктивно вплинути на її  особистість, треба розуміти  особливості  періоду, який вона проходить, що саме відчуває дитина, щоб стати їй на допомогу та не пошкодити  їй.

Основними кризами віку є: криза 3-5 років, криза 7-9 років, криза 12-14 років. Це найважчі психологічні періоди, коли дитина може відчувати дуже глибоку кризу. Всього ж за час свого розвитку кожна людина проходить близько дев'яти кризових періодів. 

Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах цілком. Це революційний, бурхливий, стрімкий  перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.

Для кризових періодів характерні певні особливості:

         1. Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно,дуже важко визначити момент її початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише всередині цього етапу.

         2. Апогей  кризи для оточення виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності». Дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя повязане з болісними переживаннями.

       3. Розвиток під час кризи має  переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна, ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються на далі у тому самому вигляді .

   Криза віку полягає у тому, що дитина переживає тест на становлення  особистості. Всі ті якості, які  дитина придбала  протягом  життя у сім'ї  тепер зустрічаються із правилами життя у колективі, міжособистісними стосунками. Йде  переоцінка цінностей, життя. Дитина переживає  глибоку психологічну  кризу та  навантаження.

   ЇЇ основні симптоми:

  1. Втрата безпосередності поведінки. Між бажаннями та вчинками вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності своїх дій.

     2. Манірність поведінки. Намагаючись виправдати сподівання дорослих,  дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві.

     3. Симптом «гіркої цукерки». Дитині погано, але вона намагається це приховати. Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати ними. Втративши одні форми поведінки, вона ще не опанувала інші. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою.

 

Підлітковий вік

Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов’язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях.

В. Сухомлинський назвав цей  період другим  народженням  людини. “Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина  заявляє  про себе криком: “Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте про мене  ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля  моєї  колиски”. Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: “Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв’язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір’я… Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку” (т. 3, с.340).

У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

Я найбільше боявся,—зізнається великий педагог,— що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитинінароджується підліток”.

Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки.

Труднощі у вихованні зникають, якщо батьки розуміють закономірності змін у психічному житті дітей, поважають ті нові тенденції, які народжуються. Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, “готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку — не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя — у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі — і водночас небажання звернутись  до старшого. Ці та інші суперечності підліткового  віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою —  загострюються, приводять до конфліктів.

Криза 13-14 років

Цей вік – це другий виток розвитку Я, але вже як егоїзм. Тобто Я направлене не в середину, а на зовні. Формування особистого Я приймає  соціальний характер - хто Я  у суспільстві? Відбувається  переосмислення свого місця у суспільстві, свого значення, своєї позиції, своїх можливостей, ідентифікація себе із соціумом. Позиція "Я - головний" змінюється на позицію "Що Я означаю".

Враховуючи особливості та складності  підліткового  періоду, внутрішні  зміни, емоційну нестабільність, психологічні  зміни  мають  величезний  вплив  на формування  світогляду. Дитина піддає  сумніву  всі цінності, які передали  батьки, знаходиться у пошуку своєї особистості  і  самоусвідомлення, що впливає на її ставлення до оточуючих, особливо до близьких людей. Але ж діти у такому віці ще не здатні  взяти  відповідальність за своєжиття, тому мають величезну потребу у підтримці батьків та розумному ставленні до їх пошуків своєї  особистості.

Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають в тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин із батьками та вчителями. Інші розглядають «кризу тринадцяти років» як пряме відображення процесу статевого дозрівання…

Вираженими симптомами названої кризи є:

1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований.

2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючого середовища, схильний до сварок, порушень дисципліни, переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності та самоізоляції.

Але, поведінка підлітка під час кризи не обовязково має негативний характер.

1. Негативізм яскраво виражений у всіх сферах життя. Триває таке від кількох тижнів до випадків, коли підліток надовго самоізолюється від родини, є надмірно збудливим, або ж навпаки, байдужим. Подібні болісні й гострі прояви негативізму спостерігаються у 20% підлітків

2. Приблизно 60% підлітків проявляють негативізм лише в окремих життєвих ситуаціях, насамперед як реакцію на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, гнітюча атмосфера в школі …)

3. У 20% підлітків негативізм у поведінці взагалі не проявляється. Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього і  мужність,  і сміливість, і одяг важливі передусім у зв’язку з цією соціальною позицією.

Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами, яке набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними, що і відіграє важливу роль у розвитку особистості підлітка. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємна відвертість та розуміння, рівність, чуйність, здатність співпереживати, вміння зберігати таємниці… Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання як :уміння порівнювати, аналізувати й узагальнювати вчинки друга та власні, бачити їх етичну сутність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша, зміни в оцінюванні інших та самооцінка…. Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються навіть незначні зміни у поведінці, настроях,переживаннях та реакціях людини, яка подобається.

Невиконання розпоряджень дорослого, нехтування обов’язками, протест – усе це ніщо інше, як боротьба підлітка за зміну існуючого типу стосунків.

Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків. Цей вік характеризується емоційною нестабільністю та імпульсивністю поведінки. Підлітки часто спочатку діють, а вже потім думають про наслідки, хоча усвідомлюють при цьому, що варто було б вчинити навпаки.

 

Просмотров: 53 | Добавил: lenusida | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Вход на сайт
Часики
Поиск
Календарь
«  Декабрь 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Википедия
Архив записей
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Copyright MyCorp © 2022
    Сделать бесплатный сайт с uCoz