Загальні рекомендації
для педагогів з формування мотивації навчання у дітей
1.
Використовуйте
дитячий інтерес
Діти відрізняються підвищеним
інтересом до всього. Тому вони проявляють особливу увагу до нового і
невідомого. Увага знижується, коли вихованцям повторюють вже відомі їм знання.
Якщо матеріал, що пред'являється, містить недостатньо або зовсім не містить
нової інформації, то швидко досягається «інтелектуальне насичення». Вихованці відволікаються
від того, що відбувається на заняттях. У таких випадках необхідно щось змінити:
вид діяльності, метод або форму надання інформації.
Подібний ефект може зустрічатися
і у тому випадку, коли вихованцям не має за що «зачепиться» в своєму минулому
досвіді пізнання. Ось що говорив про цей ефект Л.С. Виготський: «Загальним
психологічним правилом розвитку інтересу є наступне: для того, щоб предмет нас
зацікавив, він має бути пов'язаний з чимось, що нас цікавить, з чимось вже
знайомим, і одночасно, він завжди повинен містити в собі якісь нові форми
діяльності, інакше він залишиться для нас байдужим. Зовсім нове, як і зовсім
старе, не здатне нас зацікавити».
2.
«Вплітайте» в
заняття ефект загадки.
Через дитячий інтерес прямуйте до
нового , інколи використовуючи ефект загадки. Ніколи повністю не «розжовуйте»
матеріал, завжди залишайте недозволене поле для експериментів самих вихованців.
3. Поставте
під сумнів доступну вихованцям логіку пояснення.
До пошуку пояснення наштовхують
протиріччя. Діти намагаються осмислити і упорядкувати навколишній світ. Коли
вони стикаються з протиріччями, то намагаються знайти їм пояснення. Якщо вам
вдалося поставити під сумнів доступну вихованцям логіку пояснення, розкрити або
продемонструвати в навчальному матеріалі протиріччя, тоді ви підвищите в них інтерес до пізнання істини.
4. Необхідно формувати у вихованців
мотивацію успіху в навчанні
Успіх в навчанні – єдине джерело
внутрішніх сил дитини, яке народжує енергію для подолання труднощів і бажання
вчитися.
Стратегії досягнення успіху
1.
Робіть помилки
нормальним і потрібним явищем
Страх зробити помилку дуже знижує
рівень «Я можу». Коли цей страх зникає, у дитини відбувається прорив
свідомості, і дитина починає відчувати набагато більш можливості. Ось прийоми
для цієї мети:
1.1. Розповідайте про помилки
Розповідайте про конкретні
помилки і їх причини. Старшокласникам властиво концентруватися на своїх
помилках і не помічати помилок інших. Звідси і упевненість, що всі довкола
кращі, розумніші, ніж вони. Педагог може змінити цю ситуацію, якщо скаже, що
всі помиляються, немає таких людей, які не помиляються. І річ не в тому, аби зовсім не допускати
помилок, а в тому, аби робити на їх основі правильні виводи і не повторювати їх
в майбутньому.
1.2. Показуйте цінність помилки як спроби
Потрібно визнати, більше помилок зустрічається у людей активних, а не пасивних, а
активність завжди вітається. Наприклад, можна сказати учневі: «Ця помилка - не
така вже велика біда. Нарешті, якби ти не робив помилок, я втратила б свою
роботу!»
1.3. Мінімізуйте наслідки від досконалих помилок.
Позиція «червоного олівця» повинна
використовуватися вчителем украй рідко. Якщо ми хочемо підвищити самоповагу
учнів, допомогти їм здолати страх невдачі, то виправлення помилок не повинне
перетворюватися на самоціль, це повинно робитися делікатно і індивідуально.
2. Формуйте
віру в успіх
Наша мета – вселити вихованцям,
що успіх можливий. Це досягається за допомогою безмежної віри в нього і
налагодженням зворотного зв'язку з ними.
Використовувати для цього можна наступні техніки:
2.1. Робіть акцент на будь-яких поліпшеннях.
Підкреслюйте будь-які поліпшення.
Ми відзначаємо будь-яке просування дитини, ми фокусуємо увагу на тому, що
зроблено сьогодні, але не на тому, що ми сподіваємося завтра на краще. Суть
людської натури: чим ближче перспектива, тим сильніше її стимулююча дія і
навпаки.
Педагог В.Ф. Шаталов стверджує:
«Для учня музичної школи можливість завтра взяти участь в святковому концерті,
на якому будуть присутні його батьки і друзі, незрівнянно сильніший стимул, ніж
перспектива колись, через багато років, грати в оркестрі Великого театру».
Тобто чекання учня отримати
оцінку вчителя сьогодні може бути сильнішим стимулом, ніж через декілька років
поступити у ВНЗ.
2.2. Повідомляйте про будь-які вклади.
Частина
учнів бояться виконувати роботу індивідуально, унаслідок того, що їх помилки
будуть виставлені на загальний огляд і засудження. Але при роботі в парі і
групі вони бувають досить активними. Заохочуйте їх за вклад в колективну
роботу, це з найважливіших умов успішного навчання.
2.3.
Розкривайте сильні сторони учнів.
Постійний
«голод» кожної людини (а тим більше дитини) полягає в тому, що вона хоче і
готова чути про свої сильні сторони часто і детально. Розпізнавати і говорити
про сильні сторони учня – потужне знаряддя в руках вчителя для стимулювання
його навчальної роботи і самоповаги.
2.4. Демонструйте віру в учнів.
Віра
вчителя в своїх учнів виражається в його очікуванні. Невисокі очікування
свідчать про сумнів, високі - про
упевненість в силах учнів. Коли ви щиро демонструєте віру в здатності своїх
учнів, то це даєте їм більше сили, чим будь-які оцінки.
Варто
використовувати наступні вирази: «Ви з тих, хто може це здолати», «З твоїми
здібностями це можна зробити краще». Але ніколи не говорить: «Для тебе – і це
не поганий результат».
2.5. Емоційне погладжування.
Відзначайте
будь-який, навіть незначний факт успіху, потрібно вселяти в вихованця віру в себе.
2.6. Даю шанс
Шанс -
це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, завдяки якій вихованець дістає
можливість проявити свої здібності, заслужити на похвалу педагога і визнання
інших дітей.
2.7.Визначайте трудність ваших завдань
Пам'ятаєте,
що для дитини кожне нове завдання – важке. Тому готуйте їх до цього. Адже якщо
завдання виконується, то самоповага зростає, якщо ж не виконується – тобто
можливість «заховати голову» - завдання було важке.
2.8. Обмежуйте час на виконання
завдання.
Коли Ви
бачите, що учень втрачає надію, говорите «стоп», «закінчили роботу». Цим Ви
врятуєте його від невдачі. Він не вирішив, не тому що не здатний, а тому, що
«час кінчився».
3.
Концентруйте
увагу учнів на минулих успіхах.
Вчитель часто концентрує увагу на
тому, що учень робить неправильно, щиро сподіваючись, що в майбутньому він
робитиме краще. А потрібно діяти навпаки.
Єдина безпечна дорога, яка
мотивує людей до звершень, – це підкреслення всього того, що вони роблять правильно.
3.1. Повторюйте і закріплюйте успіхи
Якщо просування за новим
матеріалом загальмувалося, не квапитеся, повернетеся до успішно виконаних завдань
і повторите вчорашні досягнення. Це дозволить повернути приємне відчуття успіху
в навчанні.
4. Робіть процес навчання відчутним.
Однією з причин невпевненості в
своїх здібностях є те, що вони не відчувають прогресу в навчанні.
Техніка:
4.1. Альбом досягнень
Сюди можуть вноситься похвала
педагога, найбільш складні вирішені задави, нові навики і так далі
4.2. «Розповідь про вчора, сьогодні і завтра».
Наприклад, можна сказати учневі:
«Пам'ятаєш, коли ти не міг перекласти англійською мовою жодного речення? А
сьогодні, поглянь, які у тебе досягнення! А що може бути завтра?»
Така розмова підвищуватиме
упевненість і самоповагу. Передбачення майбутніх досягнень – чудова мотивація
для спроб вирішення складних завдань.
5. Визнання
досягнень
Потрібно розуміти, що, є діти які вже досягли успіхи в навчанні, а є ті, які
стараються і хочуть поліпшити свої результати. Їх необхідно розрізняти, тому що
підтримка необхідна в першу чергу другим.
Для цього можна використовувати декілька
ефективних прийомів.
5.1.
«Оплески»
Тут не маються
на увазі оплески у прямому розумінні слова. Мається на увазі, що учень отримує
похвалу, висловлену з особливим явним ентузіазмом. «Оплески» повинні приходити
без порівняння з іншими, без чекань на майбутнє.
Вислови типа:
«Ти чудово виконав це завдання!».
5.2.
«Виставки»
Це організація
різних виставок робіт учнів. Досягнення вихованців можна вивішувати на дошку
або стенд в класі. Демонструвати іншим вихованцям.
5.3.
«Позитивна ізоляція»
Вона дуже
корисна для невпевнених учнів. Знайдіть час поговорити з дитиною один на один
про його успіх. Проте це має бути коротка розмова. Вихованцям необхідна увага
педагога.
5.4.
«Самовизнання».
Зазвичай учні
чекають, що їх успіхи визнає і оцінить вчитель замість того, щоб самому
поглянути на себе з боку і самостійно оцінити свої досягнення. Цьому дітей
необхідно учити.
Для цього
необхідно попросити кожного учня самостійно визначити, яке його особисте
досягнення коштує того, аби бути визнаним і гідно похвали. Це прохання спершу
буде складним для більшості вихованців,
але з часом вони самі навчаться оцінювати свої досягнення.
«Людина лише
тоді чогось досягає, коли вона сама вірить в свої сили».
Л. Фейербах
Підготувала практичний психолог ЦДЮТ Балагутрак Н.Ю.
|