ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Актуальність проблеми.
Проблема відхилень в поведінці від загальноприйнятих соціальних норм і зразків (девіацій) існує на всіх вікових етапах розвитку особистості. Однак найчастіше ця проблема обговорюється в контексті підліткового віку. Саме в цей період формується Я-концепція, самосвідомість особистості – основа для подальшого життєвого самовизначення й побудови власної поведінки в різноманітних ситуаціях.
Підлітковий вік - це період, коли дитина активно експериментує в соціумі, апробує різні моделі поведінки, розвиває й оцінює власний досвід соціальної взаємодії. І підлітки являють собою групу підвищеного соціального ризику. Кризисний характер цього віку пов'язаний з психогормональними процесами, внутрішніми конфліктами, дезорієнтацією у зовнішніх відносинах, переосмисленням зв’язків з оточуючими, свого місця серед інших. Недостатня психолого-соціальна зрілість для вирішення виникаючих проблем робить підлітків найбільш уразливими до несприятливих соціальних впливів.
Наявність і широка розповсюдженість поведінкових девіацій підлітків є незаперечним фактом в наш час. З одного боку, девіантна поведінка постає як форма прояву дефіциту морального розвитку особистості, з іншого - розглядається як нормальна реакція на ненормальні для дитини умови, в яких вона опинилася, і в той же час є мовою спілкування з соціумом, коли інші соціально прийнятні засоби спілкування вичерпали себе або недоступні. Девіантна поведінка, з одного боку, стає „ідеальною формою” дорослості для дитини, з другого боку, проблемою для батьків та педагогів.
Кількість школярів, котрих виділяють як учнів з девіантною поведінкою, на жаль, зростає з кожним роком. Згідно з соціологічними дослідженнями по Україні 3% дітей мають психічні відхилення, серед учнів 9-10 класів 36% хлопців та 28% дівчат вживають алкогольні напої щодня. Щороку лише після активних дій кримінальної міліції та школи до навчання вдається повернути майже 25 тисяч учнів, переважна більшість із них (60-70%) мають потім прояви шкільної дезадаптації і негативний соціальний статус у класному колективі.
Майже 2 млн. дітей в Україні виховуються в сім’ях, де нездоровий мікроклімат негативно впливає на їх психіку та адаптаційні моделі. За даними кримінальної міліції у справах дітей 80% підлітків, засуджених за крадіжки, виховувались у дисфункціональних сім’ях, а 20% - тобто кожен п’ятий – у формально благополучних сім’ях. Це ще раз підтверджує той факт, що на формування поведінки підлітків впливає оточення, в якому формується особистість. Важливу роль відіграє досвід виховання дитини в родині: сімейні традиції, емоційний фон відношення батьків до дитини.
Отже, організація психокорекційних впливів на девіантних підлітків має відбуватися лише у взаємодії з сім'єю, з активним залученням батьків до процесу ресоціалізації підлітків.
За даними по Запорізькій області із 144717 учнів 139 осіб (0,1%) скоїли правопорушення, 228 (0,2%) – стоять на обліку в ССД і КМСД, 850 учнів (0,6%) - мають адиктивну поведінку, 2255 учнів (1,6%) – зі стійкими порушеннями дисципліни, 1253 учні (0,9%) мають конфлікти з вчителями (дані облНМЦ психології та соціології освіти за 2012/2013 н.р.).
З метою вимірювання схильності підлітків до різноманітних форм поведінки, що відхиляється від норми, з учнями „групи ризику” (201 особа)
м. Енергодара було проведено дослідження за методикою А.Н. Орла „Оцінка схильності до відхиляючої поведінки”. Результати показали наступне: 35% школярів (70 осіб) мають показники вище за норму по шкалам „схильність до подолання норм і правил”, „схильність до агресії”, „схильність до саморуйнівної поведінки”.
Зважаючи на рекомендації Запорізького обласного НМЦ психології і соціології освіти «Про підготовку програм корекційної роботи з дітьми з девіантною та делінквентною поведінкою» (2013 р.) та все вищевикладене, розробка та впровадження даної програми є нагальною потребою нашого часу.
Мета і завдання програми.
Мета програми: здійснення корекційних впливів на усвідомлення підлітками своїх емоцій, поведінки; зниження рівня їх агресивності шляхом набуття навичок ефективного спілкування й конструктивного розв’язання конфліктів.
Головними завданнями корекційної роботи є:
- пробудити інтерес підлітків до себе, свого внутрішнього світу;
- активізувати процеси усвідомлення, навчити керувати своїми емоціями і поведінкою;
- підвищити рівень впевненості підлітків у собі, формувати їх адекватну самооцінку;
- формувати взаєморозуміння й взаємоповагу до прав і потреб один одного;
- знизити рівень агресивності й тривожності підлітків;
- розвивати рефлексію, почуття відповідальності за результати діяльності, виховання волі.
Принципи програми. В основу даної програми покладені наступні психологічні принципи:
а) особистісна орієнтованість – спрямованість пропонованого матеріалу на особистісні якості підлітка;
б) проблемність запропонованих завдань – постановка завдань проблемного характеру, орієнтованих на актуалізацію знань і досвіду учасників;
в) рефлексивна спрямованість завдань – осмислення, аналіз учасниками свого досвіду, переживань;
г) системність – формування і включення нових умінь і навичок у діяльність;
д) комплексність – включення в корекційну програму різноманітних методів, спрямованих на усвідомлення і збільшення позитивних сторін особистості та виправлення девіантної поведінки особистості.
Організація занять. Тренінгові заняття проводяться з підлітками 14-16 років 1-2 рази на тиждень впродовж трьох місяців. Форма роботи, передбачена програмою, - групова з орієнтацією на кожного учасника. Паралельно проводяться зустрічі з батьками підлітків – двічі на місяць. Останнє заняття є спільним для батьків та їх дітей.
Зміст програми. Загальна тактика корекційної роботи передбачає реалізацію завдань 2 основних блоків:
1. Робота з підлітками.
2. Робота з батьками.
Блок „Робота з підлітками” складається з чотирьох етапів:
І етап - діагностично-орієнтовний (4 заняття).
Мета: встановлення емоційного контакту, попередня індивідуальна діагностика підлітків, пробудження інтересу підлітків до самопізнання, до свого внутрішнього світу.
ІІ етап – аналітичний (4 заняття)
Мета: створення атмосфери психологічного комфорту між учасниками групи, розвиток усвідомлення своїх емоцій та емоцій інших, вміння керувати своїми емоційними станами.
ІІІ етап – формуючий (7 занять).
Мета: формування уміння оцінювати кризові ситуації і виділяти значущі критерії набуття навичок прийняття рішень, розвиток рефлексії, вправляння в конструктивній поведінці.
І V етап - закріплююлючий (2 заняття).
Мета: закріплення набутих навичок ефективного емоційного реагування та конструктивної поведінки в емоційно значимих життєвих ситуаціях.
Структура занять. Кожне заняття включає такі структурні елементи:
1. Вступна частина: привітання, повідомлення теми заняття, повторення правил, визначення очікувань учасників, їх емоційного стану.
2. Основна частина: актуалізація проблеми, інформаційний блок, напрацювання практичних навичок.
3. Заключна частина: підбиття підсумків заняття, рефлексія, визначення повноти очікуваних результатів.
Блок „Робота з батьками” складається з трьох етапів:
І етап – просвітницько-орієнтовний ( 1 заняття).
Мета: створення психологічних умов для вмотивованості батьків на успішну взаємодію зі своїми дітьми, збагачення психологічних знань батьків з питань виховання дітей.
ІІ етап – основний (3 заняття).
Мета: зниження рівня тривожності батьків й набуття впевненості в собі, формування навичок взаєморозуміння й взаємоповаги батьків і дітей, набуття батьками нового досвіду ефективної взаємодії з власними дітьми.
ІІІ етап – заключний (2 заняття).
Мета: закріплення ефективного стилю взаємодії з дітьми.